Кому ми завдячуємо історією спорту Закарпаття?

Про розвиток спорту на Закарпатті ми знаходимо багато матеріалів. Є книги, статті, нариси, фотографії, але таких об’ємних архівних матеріалів, які підібрав Василь Федак більше нема. Ми повинні дякувати саме Василю Васильовичу за те, що знаємо свою футбольну історію та історію всіх інших видів спорту. Його книга «Закарпаття у спортивному вимірі» стала настільною для всіх любителів спорту нашого краю, не кажучи вже про спортивну журналістику.

Дуже непросте життя випало на долю Василя Федака. Політична ситуація Закарпаття із середини 40-х і до середини 60-х була дуже складною. Найбільший прогрес нашого краю припадає на період Чехословацької Республіки. Із середини 40-х років Польща претендує на цю територію – край наводнили гінці з Галичини. Потім Закарпаття переходить до Угорщини. Друга світова війна – Василь Федак – офіцер чехословацької армії, офіцер угорської армії, фронт, суд. Із 1945 року на Закарпатті встановлюється Радянська влада. Василь Федак – перший голова комітету у справах фізкультури та спорту при Народній Раді Закарпатської України. І тут Василь Федак проявив себе чудовим організатором. Та після заздрісного наклепу з боку непорядної людини Василя Федака на 25 років відправляють на Колиму. Згодом вирок змінюють на 10 років, а наприкінці 1955 року він повертається до Ужгорода. Навіть важко уявити собі, що пережила ця людина із 1936 по 1955 роки. Але жодного разу Василь Васильович жодним словом ніколи й нікого не звинуватив у створених життєвих проблемах. Він мовчки пережив усі негаразди і залишився напрочуд порядною Людиною.

Із виходом на пенсію Василь Федак серйозно взявся за спортивні архіви спорту Закарпаття. Його робота не має аналогу. Завдяки Василю Васильовичу Федаку в спорті Закарпаття майже не залишилося темних плям. Ми повинні знати й шанувати пам’ять про цю Людину.

Я особисто знав Василя Федака. Уже в далекому 1969 році, закінчивши Руськокомарівську середню школу, я не поступив у Львівський інфіз (не здав плавання). І тоді Василь Васильович знайшов мене, зовсім зеленого футболіста, і привів на Ужгородський машинобудівний завод, де я і розпочав свою трудову діяльність токарем. Він зробив усе, щоб я мав можливість тренуватися й виступати за кращі футбольні команди Ужгорода. Якби не Василь Васильович Федак, я, скоріше за все, не став би гравцем «Говерли» та рівненського «Авангарду», не став би арбітром Вищої ліги, лайнсменом ФІФА.

Ця людина жила для інших, ніколи не вивищуючи своє «Я». Він був Учителем із великої літери. І ми не маємо права забувати про таких людей.

Згодом на нашому сайті читайте статтю Михайла Джахмана «Навіки зі спортом. Пам’яті Василя Федака».

Степан СЕЛМЕНСЬКИЙ