ФФЗ вітає шанувальників футболу зі святом та початком нового сезону чемпіонату і першості!

29 квітня святкуємо 25-річчя футболу України. Саме в цей день у 1992 році на ужгородському стадіоні «Авангард» за присутності 13 000 глядачів відбувся перший товариський матч збірних України та Угорщини. Сьогодні також стартує сезон 2017 року серед аматорських команд Закарпаття.

Поєдинок між збірними, як відомо, завершився з рахунком 1:3 не на користь господарів, але закарпатцям він запам’ятався, у першу чергу тим, що гол престижу в складі українців провів наш земляк із Ільниці, що на Іршавщині, Іван Гецко. Окрім цього – це був перший міжнародний поєдинок Незалежної України.

30 травня під егідою двох сусідніх країн ветерани поєдинку 25-річної давнини планують знову зустрітись в Ужгороді.

Перший поєдинок в історії національної збірної України відбувся після того, як з ФІФА й УЄФА прийшли документи про надання федерації футболу молодої країни статусу тимчасового члена організацій. Вибір суперника пояснювався географічним і, як кажуть, політичним фактором (Угорщина одна з перших визнала незалежність України). Місцем зустрічі логічно вибрали прикордонний Ужгород.

Наставника вибирали з числа членів тренерської ради, до якої ввійшли: Анатолій Пузач («Динамо»), Євген Кучеревський («Дніпро»), Євген Лемешко («Торпедо»), Юхим Школьніков («Буковина»), Віктор Прокопенко («Чорноморець») і Валерій Яремченко («Шахтар»). На останньому етапі коло звузилося до прізвищ трьох фахівців. В Ужгород збірну повезли Пузач, Яремченко й Прокопенко. Останній із них, за погодженням самих тренерів, і став головним.

У розпорядженні штабу були 20 футболістів: воротарі – Кутєпов («Динамо»), Гришко («Чорноморець»); захисники – Лужний, Ю.Мороз («Динамо»), Никифоров, Третяк («Чорноморець»), Драгунов («Шахтар»), Беженар («Дніпро»); півзахисники – Анненков, Ковалець, Заєць («Динамо»), Шелепницький, Сак, Цимбалар («Чорноморець»), Погодін («Шахтар»), Дудник («Металург» Запоріжжя); нападники – Саленко («Динамо»), Гецко, Гусєв («Чорноморець»), Щербаков («Шахтар»).

На жаль, через брак часу підготовка до поєдинку практично не велася. Команда прибула з Києва до Ужгорода «з корабля на бал», і цей факт, звичайно, вплинув на результат.

Хоча ще до перерви, при рахунку 0:0, наша збірна могла відзначитися і не раз. На 15-й хвилині Шелепницький небезпечно пробив по воротах Брокхаузера, проте гостей від неприємностей врятувала штанга. А незабаром білоруський арбітр Вадим Жук не призначив очевидний пенальті за грубість проти Щербакова.

У другому таймі позначилася перевага угорської команди в зіграності, до того ж варто врахувати і факт досвіду – її гравці представляли клуби Італії, Іспанії, Голландії, Бельгії…

Шалої й Киприх уміло скористалися помилками наших захисників, після чого вийшов на заміну Гецко, який ефектним ударом зі штрафного не дозволив перетворити дебют у побиття.

Нагадаємо, що у вівторок, 25 квітня, гостями обласної телепередачі «Час футболу» були організатори приймаючої сторони: Ігор Русанов, директор стадіону «Авангард» та Степан Гаупт, голова Закарпатського облспорткомітету, які згадали чимало цікавих фактів цього поєдинку.

Ще більше про цей матч ми зможемо дізнатись у Профутболі на 2+2 у неділю, 30 квітня, о 21:25.

ВІДЕО МАТЧУ

Із преси:

Всеукраїнська газета «Команда». Іван Гецко, автор першого гола в історії збірної України:

– Матч проходив на Закарпатті, де я починав свою кар’єру. Там мене знала кожна собака, а наш тренер Віктор Прокопенко не включив мене в «основу», поставивши Сергія Щербакова. Я сильно образився.

За рахунку 0:3 десь за 15 хвилин до кінця Прокопенко дав команду готуватися до виходу на заміну, але я не хотів уже ганьбитися, нас «возили»…

Загалом, лікарі мене вмовили переодягнутися, натякнувши, що я не поїду в прийдешнє турне по США. Я і вийшов у самій кінцівці. Потихеньку втягнувся, а потім пробив зі штрафного прямим ударом у дальню дев’ятку десь із 23–24-х метрів. Цікаво, що потім у мене був ще один момент, але я не вцілив із трьох метрів! Правда, бив не рідною правою ногою…

Інтернет-видання zbirna.com

Юрій Шелепницький, капітан збірної у 1992 році:

– Якщо відверто, то ми тоді, за великим рахунком, і не усвідомлювали, що творимо історію. Може, тому, що це протистояння проходило не в Києві, а в куди більш спокійному Ужгороді, і особливого галасу навколо нього не було. Тому не дивно, що і кандидати в головну команду країни (до такого словосполучення ще потрібно було звикнути) зібралися лише за два дні до поєдинку на динамівській базі в Кончі-Заспі, ввечері провели тренування, а вже наступного ранку полетіли в Ужгород, де розмістилися в готелі «Закарпаття».

Цей матч не відбувся в столиці через фінансові причини. Адже тим же угорцям потрібно було оплатити переліт із Будапешта, проживання та харчування. Тоді, після здобуття Незалежності, на всьому доводилося економити. Тому й вирішено було приймати збірну Угорщини в Ужгороді. І, пригадується, наші сусіди прибули лише за кілька годин до початку гри. Саме через брак коштів не було можливості скористатися й послугами українських футболістів, які виступали в зарубіжних клубах.

Тоді я захищав кольори «Чорноморця», а в Ужгороді керувати збірною України було довірено головному тренеру одеситів Віктору Прокопенко. Ось він і сказав мені, що оскільки вважає мене кращим опорним півзахисником країни, то я заслуговую виклику в національну команду.

Головний тренер на установці перед матчем попросив продемонструвати свої найкращі якості, щоб не розчарувати уболівальників, які заповнили трибуни. І все ж наша незіграність далася взнаки, перевага угорців в цьому аспекті відчувалась, і вони досить впевнено перемогли – 3:1. Хоча забий я на 12-й хвилині, все могло б піти за іншим сценарієм, однак після мого удару м’яч влучив у стійку. Було прикро ще й тому, що ми пропускали голи через безглузді помилки в обороні. Загалом, як то кажуть, перший млинець вийшов грудкою…

Закарпатська обласна газета «Спорт тайм»

Степан Селменський, футбольний арбітр вищої ліги чемпіонату України, лайнсмен ФІФА:

– На початку 1992 року Федерація футболу України тільки була створена. Не було ні чіткого плану роботи Федерації, ні річного бюджету, ні плану роботи зі збірними командами. Робота починалася з нуля. На Україні стартував укорочений чемпіонат в одне коло (весна). Із липня повинен був стартувати повноцінний чемпіонат осінь–весна. Федерація футболу подала заявку у ФІФА про надання Україні статусу тимчасового члена відповідних футбольних організацій.

Спочатку було важко знайти збірну команду, яка б дала добро на спаринг. Тут матчі розписані на 2–3 роки наперед. Відведено спеціальні вікна у чемпіонатах країн для підготовки до офіційних матчів на рівні ФІФА. За те, що перший поєдинок збірна України зіграла зі збірною Угорщини, ми вдячні Юрію Гецку (на жаль, покійному), який зумів «умовити» керівництво Федерації футболу Угорщини й тренерський штаб збірної країни. Допомагав Юрію Михайловичу і відомий футбольний агент ФІФА, а тоді працівник Федерації футболу Угорщини Шандор Варга (уродженець смт Вишково). Часу на підготовку практично не було. Великий об’єм організаційної роботи ліг на плечі мені, Валерію Онуферу, Андрію Гаваші, Василю Бабичу, Юрію Гецку, Олександру Теметєву, Томашу Пфайферу, Василю Поповичу, Івану Пажо, Петру Токарєву, Ярославу Маєревичу. Нам вдалося долучити багато добровольців, які допомагали день і ніч. Потрібно було за кілька днів підготувати стадіон, який тоді мав не дуже привабливий вигляд, місця для проживання делегацій, арбітрів, забезпечити транспортом і всім необхідним, а також забезпечити рівень самого матчу. Полів, придатних для такої зустрічі, у нас просто не було. До підготовки підключилася обласна і міська влада. Усі розуміли важливість заходу. Напередодні матчу в Ужгород приїхала представницька делегація з Києва на чолі з президентом Федерації футболу України Віктором Банниковим. У складі делегації були такі відомі особистості, як Володимир Мунтян, Володимир Трошкін, Костянтин Вихров, Йожеф Сабо та багато інших. Усі залишилися задоволені проведеною роботою. Стадіон в Ужгороді не відповідав вимогам ФІФА та УЄФА, але на це всі прикрили очі.

Матч відбувся в Ужгороді з тієї простої причини, що в угорців не було часу для перелетів чи переїздів. На всю підготовку і сам матч вони втратили всього 3 дні. Матч повинен був відбутися – і все. Україна мала показати себе самостійною й незалежною державою.

Як би нам не було важко, але ми всі пишалися тим, що саме в Ужгороді свій перший офіційний поєдинок зіграла збірна України. Наше місто навічно вписане в історію футболу України. Ми пишаємося тим, що саме вихованець закарпатського футболу Іван Гецко став автором першого голу збірної України.

На матчі були присутні 13 тисяч уболівальників, при тому, що стадіон вміщав усього 10 тисяч. 29 квітня 1992 року стало справжнім святом суверенної незалежності держави. І тому День футболу в Україні святкують саме 29 квітня.

Режисером прямої трансляції матчу збірних України та Угорщини був Валерій Коломієць, який ось уже восьмий рік поспіль забезпечує вихід в ефір телепрограми «Час футболу».

Рапорт товариського матчу:

Україна – Угорщина – 1:3

Ужгород. Стадіон «Авангард». 13 000 глядачів.

Голи: 0:1 Шалої (61), 0:2 Киприх (70), 0:3 Киприх (84, з пенальті), 1:3 Гецко (90).

Арбітр – Вадим Жук (Білорусь).

Україна: Кутепов, Лужний, Никифоров, Беженар, Третьяк, Ковалець, Цимбалар, Шелепницький, Саленко (Гецко, 59), Погодін (Сак, 56), Щербаков (Гусєв, 69).

Тренер – Віктор Прокопенко.

Угорщина: Брокхаузер (Томаш Балог, 88), Монош, Телек, Шимон, Лерінц (Ковач, 86), Лімпергер (Тібор Балог, 58), Киприх, Мартон (Іллеш, 82), Шалої (Пішонт, 74), Липчеї, Вінце.

Тренер – Емеріх Еней.

Попередження: Ковалець – Монош, Шалої.

Підготувала Анастасія ПЕНЗОВА, ФФЗ