До підсумків сезону: чемпіонат області-2017

«Плюси» і «мінуси» у вищолігівському дивізіоні.

Непростими видалися головні змагання краю для провідних його команд. Умови воєнних реалій; складна політично-економічна ситуація в країні, яка спричинила фінансову нестабільність; масовий виїзд гравців, суддів, тренерів на заробітки в близьке й далеке зарубіжжя; травми футболістів «основи»; відповідно кадровий дефіцит на всіх рівнях, зменшення кількості команд-учасниць – усе це стало визначальними чинниками, котрі постійно ставали шлагбаумами на шляху календарних ігор. Деякі з них тому й не відбулися, що теж варто віднести до недоліків. Окремі ж матчі відзначилися суддівськими помилками, скандалами у вигляді спроб з’ясувати стосунки між різними дійовими особами за допомогою рукоприкладства, гучних коментарів чи демонстрації власної позиції в інший спосіб, що в підсумку наш футбол не прикрасило. На щастя, ідеться про поодинокі випадки, які стали результатом сплеску емоцій (ну такий ми вже «футбольний народ»! Правда, на всяке порушення є покарання у вигляді санкцій!) і в цілому не затьмарили всього того позитиву, який був. А він справді був.

Насамперед майже до кінця або до кінця тривала інтрига в суперництві за різні комплекти нагород. І хоч реально на три перші місця претендували тільки три колективи, та їм довелося докласти чималих зусиль, щоб опинитися на олімпі. Паралельно з ходом чемпіонату тривав процес зміцнення матеріальної бази клубів. Особливо сказане стосується стадіонів. У цьому плані (за невеликим винятком) сьогодні у вищій лізі маємо потужні напрацювання. І з’явилися не лише сучасні газони для проведення офіційних матчів чемпіонату, а й штучні поля, що насамперед дозволить краще здійснювати підготовку до нового сезону, зокрема з проведенням зимової першості. Важливо: цей процес триває. Тож, скажімо, до «штучки» у Середньому найближчим часом додасться аналог (до того ж знову стандартних великих розмірів!) у Виноградові. Про це вже наш сайт розповідав.

Що ще потішило? Практично маємо третину доволі сильних команд, які фактично переросли обласний рівень. До того ж «Минай» не просто порадував «золотим» шляхом, а й репрезентував Закарпаття, притому дуже добре, на всеукраїнському аматорському рівні. Загалом усі три призери чітко виділяються на фоні інших колективів: виступали переважно стабільно, багато забивали й мало пропускали. А середнянці, будучи в непростій ситуації після довгої серії виїзних поєдинків, витримали психологічний тиск і таки в домашніх матчах наздогнали втрачене й здобули омріяне «срібло». У зв’язку з цим «бронза» севлюшців виглядає як крок назад, та виноградівців не слід засуджувати. Конкурентна боротьба простою не буває. Плюс хоч на психологічному рівні команда дещо «перегоріла», та в самому клубі на правильному шляху, багато зроблено, а тимчасові невдачі не повинні засмучувати.

Не такою рівною була гра полянців і особливо ужгородців. Але перші пробилися до чільного квартету, а представники обласного центру все ж вийшли з тіні чемпіонату й фінішували в першій п’ятірці. Дещо не пощастило бужорцям, проте й вони, як і полянці, набагато краще провели цей чемпіонат, ніж минулий. Порадували також рахівці. Будучи в ролі дебютантів, вони хоч і не посіли високого місця, але все ж виступили вдало. І тільки, мабуть, нестача досвіду участі в змаганнях такого рівня не дозволила їм піднятися вище восьмого місця.

Гірше, ніж очікувалося, виступили «Вільхівці», «Оболонь» та особливо «Боржава». Однак на це є й об’єктивні причини. Вони в основному пов’язані з дефіцитом вправних виконавців або ж зі зміною поколінь у команді.

Загалом же чемпіонат витримав виклики сьогодення, продовжив кращі традиції обласних календарних змагань (чого тільки варті велика вболівальницька аудиторія в ряді поєдинків, матчі-дербі з неймовірним накалом пристрастей та подекуди й сенсаційні результати, які мали вплив на остаточний розподіл місць тощо), а тому може впевнено бути занесеним до активу.

Щодо власне спортивних здобутків кожного з учасників турніру, то про це трохи згодом.

Володимир ТАРАСЮК, ФФЗ