Тарас ВАЙДАНИЧ: «…і надалі претендуємо на вихід до «плей-оф…»

Коли найзатятіші песимісти мені кажуть, що на Закарпатті немає тренерів, одним із перших приводжу в «контрприклад» саме цього наставника: він і з дорослими успішно себе зарекомендував, і з юнаками.

Більше того, команда Великої Бийгані за час перебування в ній на тренерському «містку» Т.Вайданича показала чи не найкращий результат за всю історію її існування, а нинішній колектив U-14 із СДЮСШОР (Ужгород) у чемпіонаті ДЮФЛ України – серед лідерів. Власне це десь і зумовило тему й характер нашої розмови. Говорили переважно про змагання в дитячо-юнацькій футбольній лізі й чемпіонат області…

– Тарасе, СДЮСШОРівська команда U-14, яку Ви очолюєте, нині перебуває на третьому місці у четвертій, групі. Притому на 5 очок випереджає найближчого конкурента знизу та відповідно на одне й чотири очки відстає від львівських «УФК-Карпат» і «Карпат». Наскільки такий результат є закономірним?

– У стартових 6 турах ми виграли всі матчі, набрали максимальну кількість очок – 18. Потім у Франківську, на мій погляд за необ’єктивного суддівства поступилися 0:1 місцевому «Прикарпаттю». У 8 – 9 турах нам довелося грати з лідерами. На ці поєдинки особливо налаштовувалися, адже розуміли: від їх підсумків багато в чому залежатиме підсумкове турнірне становище. Спочатку вдома розійшлися «миром» із «Карпатами», які є хорошою командою і на всеукраїнському рівні, а потім на виїзді поступилися 1:2 УФК, хоч і вигравали 1:0. У мене є претензії до своїх вихованців. Зокрема до крайніх оборонців, котрі не так активно прилучалися до атак. Та в цілому підопічні показали і хорошу гру, і хороший результат. Колектив збалансований в усіх ланках: від захисту до нападу. До того ж за кількістю забитих і пропущених м’ячів ми – на другому місці, а кращий бомбардир Крістіан Селеш має в активі 9 голів, що на 4 більше від найближчих переслідувачів. А найголовніше: і надалі претендуємо на вихід до «плей-оф», куди потрапляють по 4 учасники з кожної із зон.

– Наскільки великі шанси виконати таке завдання?

– Якщо влітку мали місяць для підготовки до чемпіонату, то тепер – фактично три. Розпочали 9 січня, а 14 квітня розпочнеться друге коло. Тренування не форсуємо, у лютому почнемо додавати навантажень і в цілому за зиму, думаю, виглядатимемо впевненіше. Звичайно, доведеться непросто. У третьому турі другого кола – у першій навесні грі – зустрічаємося на виїзді з «Буковиною». Вона – передостання, тільки на одне очко випереджає мукачівців, тому серйозно налаштується суперничати з нами. Плюс «дзвіночки» від інших команд поступають, що суддівство для гостей у Чернівцях є важким… Потім приймаємо доволі амбітний ФК «Львів». Гадаю, ці два стартові тури значною мірою дадуть відповідь, наскільки ми спроможні потрапити до наступної стадії чемпіонату. Хоч, безумовно, важливими будуть і матчі з лідерами, а також з іншими командами.

– Щоб з усіма гідно змагатися, ще кимось потрібно підсилитися чи тієї збалансованості, про яку говорили, усе ж достатньо?

– У нас у заявці 22 футболісти. Вибирати є з кого. Плюс узяли В’ячеслава Кормашова з Бороняви, який виступав за BRW-ВІК (Володимир-Волинський). Він уже зарахований. Решта – теж закарпатці, усі залишилися, прогресують. Сподіваюся на їх бійцівські у футбольному плані якості й у другому колі загалом.

– Порівнюючи цю юнь і дорослі команди, скажімо, з обласного чемпіонату, де ви вже працювали… Із ким важче займатися?

– Дорослі вже грають у футбол, а дітей ще потрібно більшому вчити. Необхідно вкладати душу, щоб хоч хтось «засвітився» на високому рівні. Отож і тренувати важче. До того ж, скажімо, у Великій Бийгані не було інфраструктури, збиралися від гри до гри, а на рівні чемпіонату ДЮФЛУ – насичений процес: спочатку гра, потім вихідний, наступного дня фізичні навантаження для тих, хто не грав чи мало грав, відновлювальні процедури. Далі ті, хто не грав чи мало грав, беруть участь у чемпіонаті ДЮФЛ області (до речі, для наших хлопців названі змагання дають хорошу ігрову практику, без нагальності пошуку спаринг-партнерів). Знову відновлення, потім теорія, аналіз матчу з ДЮФЛ України. У четвер тренування, у п’ятницю передігрове тренування або виїзд на гостьовий поєдинок. Тобто усе за чітким графіком, повноцінний цикл.

– Якщо говорити про повноцінність обласного чемпіонату, за яким, знаю, Ви стежите, що в ньому не вистачає?

Найбільше турбує зменшення команд у вищій лізі. А це позначається на конкуренції. Минулого сезону мали три топ-колективи, які на голову чи й дві вищі за інші ФК: «Минай», «Середнє» й «Севлюш». На жаль, випала «золота середина». Не стало команд із Мукачева, Дийди, Великої Бийгані, зник ужгородський «Спартакус», хустяни здали… Це були учасники, які впливали на розподіл місць у верхній частині таблиці.

– І як можна підсилити конкуренцію?

– Важливо, щоб не з’являлися «вискочки»: рік-ва пограли й зникли. У зв’язку з цим, можливо, і не зразу слід заповнювати вищу лігу до оптимальної кількості – 12-14 команд, а поступово, перевіряючи їх, так би мовити на «зрілість», «готовність»: інфраструктура, наявність власних гравців, вихованців-юнаків. Я так вважаю. Крім того, необхідно звернути увагу на ДЮФЛ України, області й звідти черпати резерв, якому й так потрібно кудись «рости». Плюс розвивати інфраструктуру саме для юнацького футболу в спортивних школах і клубах. Багато що вже робиться, та цей процес потрібно розвивати далі.

– А що потрібно робити, щоб наш футбол «пішов» далі, на всеукраїнський рівень?

– Ну, уже добре, що «Минай» грає в аматорському чемпіонаті України. Молодці, розбудовують свою базу. Добре б, аби із «Минаєм» були ще й «Ужгород», і «Севлюш». Більше учасників – більше можливостей. Спочатку з’являться напівпрофесійні ФК, а там, дивись, – і відродиться повноцінна команда майстрів. Ми на неї заслужили!

Володимир ТАРАСЮК, ФФЗ