Коли такі люди йдуть на небеса…

Поминальне слово про дві яскраві закарпатські постаті.

Якщо тобі вже з іншої області телефонують і запитують, що у вас, на Закарпатті, сталося, коли такі люди йдуть на небеса, то ти зайвий раз тільки починаєш усвідомлювати, що справді сталося…

Дійсно, сьогодні ми попрощалися з єпископом Мукачівської греко-католицької єпархії Міланом Шашіком. Для багатьох він був духовною опорою, взірцем віри, толерантності, мудрості. Я сам – православний, проте коштовним подарунком десь понад 15 років тому під час одного з інтерв’ю сприйняв із рук владики Мілана ламіновану іконку Божої матері, яку й досі ношу із собою…

І ось ще одна (а власне, не одна!!!) втрата, суто футбольна – учора в автокатастрофі загинув Віктор Ряшко з двома своїми дітьми – десятирічною донечкою та 23-річним сином. Про дітей узагалі найважче говорити, адже не стало справжніх квітів життя… А про Віктора Івановича… Хтось більше знав його як футболіста чернівецької «Буковини», тернопільської «Ниви», кременчуцького «Кременя» чи мукачівських «Карпат», а хтось як тренера «Закарпаття», якому зберіг «прописку» в елітному футбольному дивізіоні країни, чи тієї ж «Ниви» або «Львова». Комусь В. Ряшко дорогий тим, що дав путівку у футбол, будучи тренером «Мункача», а комусь запам’ятається просто справжнім знавцем гри мільйонів, вихованою, усміхненою, доброю людиною…

Пам’ятаю, як одного разу на фіналі одних обласних змагань, які відбулися на Свалявщині, Віктор Іванович приїхав спеціально подивитися матч і запросив на каву. Розмову тоді з ним пам’ятаю вже стільки років і досі. Або ж телефонував мені на день народження й розпочинав вітання такими словами: «Вовчик, я тобі бажаю…» Більше не вітатиме… Більше не отримуватиму напутніх слів і духовних подарунків від владики Мілана…

Коли такі люди йдуть на небеса, то мимоволі задумуєшся: або їхніх душ не вистачає ТАМ, або вони просто спокутують чиїсь провини ТУТ, на грішній Землі, щоб і надалі наша планета не спиняла свого праведного космічного руху… І хай вона курсує у всесвіті далі, а дві вищеназвані яскраві закарпатські особистості спочивають у Бозі. Ми їх пам’ятатимемо доти, доки наша свічка життя горить і не покличе туди ж, сподіваємося, теж на небеса…

Володимир ТАРАСЮК, ЗАФ