До Міжнародного дня спорту на благо миру та розвитку: 50 спортивних персон Закарпаття

06.04.2021 - 18:59

«ТОП-50 атлетів Срібної землі» – під такою назвою мною підготовлена ще одна книга. Її головна мета – переконати місцевих можновладців щодо відкриття «Народного музею спортивної та олімпійської слави Закарпаття».

топ-50

Уже 5 років пройшло з того часу, як сесія обласної ради ухвалила відповідне рішення з цього питання, а голова обласної державної адміністрації підписав спеціальне розпорядження. Але окремі чиновники та керівники організацій області та міста, котрі безпосередньо повинні би допомогти автору цього проекту його вирішити (головна проблема – це приміщення!) продовжують працювати за старим принципом «Моя хата скраю – я нічого не знаю». Є ще один фразеологізм «Усі професії потрібні, всі професії важливі». Але чомусь на Закарпатті професія «спортсмен» не у пошані. Правда, можу назвати з десяток наших земляків-атлетів, які стали почесними громадянами того чи іншого міста: в Ужгороді – футболіст Йожеф Сабо та фехтувальник Анатолій Герей, у Мукачеві – відразу троє майстрів «гри мільйонів» – Йожеф Беца та два Василі – Брижак і Турянчик, у Перечині – голкіпери футболу Юрій Сусла та Андрій Гаваші, у Берегові – олімпійська чемпіонка з гандболу Ніна Гецко-Лобова та її чоловік, знаний спортивний теоретик Юрій Гецко, у Тячеві відразу 4 представники спортивної галузі «заслужили почесних». Це екс-гравець ФК «Говерла» (Ужгород) та колишній мер Тячева Золтан Мечей, тенісист Тарас Алечко, тренер відділення греко-римської боротьби Тячівської ДЮСШ Йосип Болдижар та змс СРСР з футболу Леонід Буряк…

Але якщо іменами артистів, письменників, лікарів, інших знаних людей краю названі вулиці й бібліотеки, парки й театри, діють понад 100 музеїв: від Закарпатських краєзнавчого, народної архітектури і побуту, обласного художнього музею імені Йосипа Бокшая до Колочавської вузькоколійки та музею леквару (повидло зі слив – Авт.), що у селі Ботар (Берегівський район). Правда, нещодавно був відкритий музей у честь Й. Сабо в Ужгороді (стадіон «Спартак»). Але й дотепер не відомо, а хто ж доклав руки до цього проекту, що навіть сам Йожеф Йожефович, який до цих пір практично завжди знаходив різні причини, аби не приїхати до рідного міста, а на цей раз завітав. Навіть турнір, присвячений 80-річчю від його дня народження, який організували місцеві журналісти, екс-випускник факультету журналістики КДУ ім. Т. Шевченка проігнорував…

А ми знову повернемося до проекту книги «50 спортивних персон Закарпаття» або ТОП-50 кращих спортсменів Срібної землі. Безперечно, символічні списки кращих типу «33 кращі футболісти СРСР», «22 кращі футболісти України», «10 кращих тенісистів СРСР», «10 кращих спортсменів Закарпаття», як правило, ніколи не були довершені, або, як кажуть, у народі, не всі крапки були розставлені над «і». Мій варіант теж не претендує на остаточний і до нього не можу «приклеїти» слово «аксіома». Тому й запрошую до співпраці насамперед тих, хто знається на спортивній тематиці й своєю підказкою допоможе зробити цей символічний список оптимальнішим та досконалішим.

…Закарпаття – одна з найменших областей України, яка притулилась до могутніх Карпатських гір, у самому географічному центрі Європи. Наш унікальний край – єдиний регіон у нашій державі, який межує з чотирма європейськими країнами: Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією. У верховинських баладах, піснях, казках наша область має ще одну милозвучну назву – це Срібна земля. Інколи можна почути від краян і таку назву «Мала Швейцарія». Та головне інше. На цій благодатній землі споконвіку живуть напрочуд добрі й працьовиті люди. А найбільшою повагою у нас є заслужені й поважні земляки. Є на Срібній землі й ціле сузір’я атлетів та тренерів, яке відоме далеко за межами краю та України. Спортивні літописці нашого регіону Володимир Католик, Михайло Рущак та автор цих рядків «видали на гора» такий статистичний доробок: звання заслужений майстер спорту та тренер СРСР й України (змс та зт), майстер спорту міжнародного класу (мсмк), почесний майстер спорту (пмс) та майстер спорту СРСР та України (мс) удостоєні майже 1000 наших земляків (більше половини їх представляють атлети з 10 видів спорту, що культивуються у краї: футбол, гандбол, фехтування, легка атлетика, велоспорт, важка атлетика, греко-римська боротьба, теніс, зимові види спорту та спортивне орієнтування).

Із цього величезного сузір’я спортсменів я вибрав 50 кращих із кращих. Але ще раз повторююсь – це, моя версія, і вона не претендує на остаточний і кінцевий оптимальний варіант. А візитною карткою спортивного Закарпаття є найсильніша людина Планети минулого століття Іван Федорович Фірцак (псевдоніми – Кротон та Іван Сила) із мальовничого села Білки, що на Іршавщині. Принаймні так у далекому 1928 році, після того як Іван Сила зробив своє турне по заокеанському материку, написала наймасовіша й найпопулярніша американська газета «The New York Times» («Нью-Йорк таймс») – недільний тираж якої становить один мільйон примірників із гаком.

Приємно, що символічний список ТОП-50 найкращих атлетів Закарпаття представляють мої земляки з Іршавщини: І.Ф. Фірцак (Кротон) із Білок та В.В. Станкович з Доробратова.

кротон_обкладинка_титул_на_

Портрет І. Кротона з титульної сторінки моєї книги, що вийшла у світ у 1999 р. у київському видавництві «Дельфін». На жаль, вона нині – раритет.

1. Іван Федорович Фірцак-Кротон (с. Білки, Іршавський район) – найсильніший челядник світу у ХХ столітті. 1924–1932 рр. – багаторазовий чемпіон і призер із гирьового спорту та важкої атлетики колишньої Чехословаччини. У Франції був кращим на першості країни з бодібілдінгу, а у Великобританії переміг чемпіона цієї країни. Королева Англії нагородила закарпатця дорогими речами із золота та брильянтів. Але найбільше нашого богатиря запам’ятали його земляки, адже у період 1930–1940 рр. він побував майже у кожному закарпатському селі, де зі своїми дітьми (донька Зірка та син Іван) демонстрував феноменальні силові трюки, чимало з яких до цих пір ніхто не може повторити.

№22. змс СРСР Василь Васильович Станкович (народився у с. Доробратово, що на Іршавщині, а тепер проживає у с. Нове Давидково, що на Мукачівщині) – 5-тиразовий чемпіон світу (ЧС): Відень-1969 та 1971 рр., Анккара-1970, Гетеборг-1973 та Гренобль-1974, срібний призер (Відень-1969 та Будапешт-1975), а також бронзовий (Відень-1971 рр.). Двократний срібний призер олімпійських Ігор (ОІ) з фехтування на рапірі (Мехіко-1968 та Мюнхен-1972 рр.); а також два четверті місця на ОІ-1976 у Монреалі (індивідуальна та командна рапіра). Наш земляк також був понад 20 разів чемпіоном та призером першостей та володарем кубків світу, Європи, колишнього Радянського Союзу та Української Республіки, а також всесвітньої Універсіади та Спартакіади народів СРСР.

3. змс СРСР Ніна Романівна Гецко-Лобова – чемпіонка ОІ-1976 (Монреаль) та чемпіонка світу у складі збірної СРСР (тренер – Ігор Турчин) – Будапешт-1982. Вона також була чемпіонкою України, Югославії та Ісландії з гандболу. Почесна громадянка Берегова. Член виконкому обласного відділення НОК України (керівник – мс СРСР з велоспорту І. І. Риляк).

4. змс СРСР Марина Іванівна Копча-Ткаченко (Мукачево, баскетбол, перший тренер – зт УРСР Валентина Гомонай) – чемпіонка ОІ-1992 (Барселона) та четверте місце на ОІ-1996 (Атланта). Крім того, мукачівка у 1991 році у складі збірної СРСР виборола золоту медаль на чемпіонаті Європи, що проходив в Ізраїлі; а у складі БК «Динамо» (Київ) стала чемпіонкою СРСР (1991 рік) та СНД (1992 рік). Закарпатка – багаторазова чемпіонка України та володарка кубка Ронкетті (1988 рік), срібна (2006) та бронзова призерка так званої Балтійської ліги.

5. змс СРСР та зт Російської Федерації Йожеф Йожефович Беца (Мукачево, футбол). У складі збірної СРСР став чемпіоном ОІ-1956 (Мельбурн, Австралія). Грав за такі футбольні команди майстрів: «Спартак» (Ужгород та Станіслав), СКА Львів та ЦДКА (ЦСКА) Москва. У складі останньої був володарем кубка СРСР (1955 рік) та тричі бронзовим призером чемпіонату СРСР (1955, 1956 та 1958 рр.). Як тренер команди майстрів (СКА Львів, Одеса та Ростов-на-Дону, ФК «Кайрат» Алма-Ата, «Арарат» Єреван») був срібним призером чемпіонату (1966 рік) та фіналістом кубка СРСР (1971 рік). Почесний громадянин Мукачева.

6. змс СРСР Наталія Іванівна Митрюк (Хуст, голкіперка гандболу) – двократна переможниця чемпіонату світу (Будапешт-1982 та Нідерланди-1986 рр.). Бронзова призерка ОІ-1988 (Сеул). У складі жіночого ГК «Спартак» (Київ) була п’ятиразовою володаркою Кубка європейських чемпіонів, 9-разовою чемпіонкою колишнього Союзу (рекорд серед спортсменів-закарпатців!).

1989–1992 рр. – перебувала у складі ГК «Раднічкі» (Бєлград). У складі клубу тричі ставала володаркою кубка колишньої Югославії.

7. змс СРСР Анатолій Анатолійович Герей (Ужгород, фехтування). У складі збірної України здобув 4-те місце (ком. першість) та 24-те (інд. шпага) на ОІ (2016 рік, Ріо-де-Жанейро). Чемпіон (Москва-2015) та дворазовий срібний призер чемпіонату світу (Будапешт-2013 та 2019 рр.) з фехтування (командна шпага). На ЧЄ ужгородець виборов одну срібну та три бронзові нагороди. У 2013 та 2021 рр. – чемпіон України. Був переможцем міжнародного традиційного Меморіалу пам’яті заслуженого тренера України з фехтування Василя Герея, що проводиться у місті над Ужем. Почесний громадянин Ужгорода.

foto_06

Одні з кращих вихованців закарпатської школи футболу (зліва направо): змс СРСР Йожеф Сабо – бронзовий призер ОІ-72 (Мюнхен), 4-те місце у складі збірної СРСР на ЧС-1966 (Лондон), почесний громадянин Ужгорода. У центрі – бронзовий призер ОІ-76 (Монреаль), володар Суперкубка й володарів кубків УЄФА, змс СРСР Стефан Решко та «залізний капітан» київського «Динамо».

cc1491709a837bdfb87e3b1990271407-quality_70Xresize_1Xallow_enlarge_0Xw_835Xh_08. змс СРСР та зт УРСР Йожеф Йожефович Сабо (футбол, Ужгород), 4-те місце на чемпіонаті світу (Лондон-1966 рік) у складі збірної СРСР (за регламентом змагань нагороджений бронзовою медаллю), а також бронзовий призер ОІ (Мюнхен-1972). У складі київського «Динамо» був чотирикратним чемпіоном та дворазовим володарем кубка СРСР, а як тренер цієї команди – двократним чемпіоном та стільки ж разів володарем кубка України. У символічному списку «33 кращі футболісти СРСР» він рекордсмен серед закарпатців. Його прізвище у ньому було 5 разів, двічі під №1. Повний кавалер орденів «За заслуги». Почесний громадянин Ужгорода,

решко9. змс СРСР Стефан Михайлович Решко (футбол, сел. Ключарки, що на Мукачівщині) – бронзовий призер ОІ (Монреаль-1976 рік). У складі ФК «Динамо» (Київ) був володарем Кубка володарів Кубків та Суперкубка УЄФА, а також чотирикратним чемпіоном та дворазовим володарем кубка СРСР. Повний кавалер орденів «За заслуги». Старший брат Володимир та його син Петро, як і Стефан, свого часу грали за ФК «Нива» («Локомотив») Вінниця та «Верховина» («Закарпаття») Ужгород.

1рац0. змс СРСР Василь Ласлович Рац (футбол, с. Фанчиково, що на Виноградівщині) – срібний призер ЧЄ (збірна Союзу). У складі київського «Динамо» був чотирикратним чемпіоном та дворазовим володарем кубка СРСР та Кубка володарів кубків УЄФА. Учасник двох чемпіонатів світу. У складі ФК «Ференцварош» (Будапешт) – чемпіон та володар кубка Угорщини. У Виноградові щороку проводиться турнір на честь славного земляка.

11. змс СРСР Іван Іванович Яремчук (футбол, сел. Великий Бичків, що на Рахівщині) – у складі ФК «Динамо» (Київ) був трикратним чемпіоном та стільки ж разів володарем кубка колишнього СРСР, а також – Кубка володарів кубків УЄФА. Учасник двох чемпіонатів світу. Удостоєний двох орденів «За заслуги» ІІІ та ІІ ст. Донька Світлана – чемпіонка України з синхронного плавання;

турянчик12. змс СРСР Василь Юрійович Турянчик (футбол, с. Чинадійово, що на Мукачівщині) – «залізний капітан» київського «Динамо» у складі якого був чотирикратним чемпіоном та дворазовим володарем кубка СРСР. Свого часу виступав також за ужгородський «Спартак» та львівський СКА, був тренером ФК «Закарпаття» (Ужгород). У Мукачеві на стадіоні «Харчовик» (директор – І. І. Левко) у 2020 році відбувся 25 турнір з футболу серед ветеранів, присвячений Почесному громадянину Мукачева Василю Турянчику. У 2021 році у Мукачеві планується відкрити пам’ятник В. Ю. Турянчику, а місцевий стадіон назвати іменем цього легендарного футболіста.

Віктор Васильович Пасулько13. мсмк СРСР Віктор Васильович Пасулько (футбол, сел. Ільниця, що на Іршавщині) ) – срібний призер ЧЄ (1988 рік), двократний чемпіон та володар кубка колишнього Радянського Союзу у складі московського «Спартака». Свого часу грав за ФК «Говерла» (Ужгород), «Буковина» (Чернівці), «Чорноморець» (Одеса), «Фортуна» (Кельн) та був головним тренером збірної Молдови (2002–2005 рр.) та кількох інших команд майстрів. За національну збірну зіграв 8 матчів і забив 1 гол. Брав участь безпосередньо у самому фіналі ЧЄ-88 у матчі з командою Голландії, але, оскільки на турнірі провів всього 2 матчі з 5, не був удостоєний звання заслуженого майстра спорту СРСР.

14. змс СРСР Михайло Михайлович МихалинаМихаил_Михайлович_Михалина (футбол, с. Порошково, що на Перечинщині) – перший заслужений майстер спорту СРСР на Західній Україні (1955 рік), капітан київського «Динамо». У його складі був володарем кубка СРСР (1954 рік) та срібним призером чемпіонату Країни Рад (1952 рік). Разом із мукачівцем Т. Поповичем та виноградівцем М. Команом був членом збірної СРСР-2. Майже 15 років очолював ФФЗ й більше 10 сезонів був головним тренером ФК «Говерла» («Верховина») Ужгород.

Ференц Йожефович Медвідь15. мсмк Ференц Йожефович Медвідь (футбол) – член збірної СРСР. У складі київського «Динамо» був чотирикратним чемпіоном та триразовим володарем кубка СРСР. Його вихованець Микола Русин-мол. з Мукачева був чемпіоном світу та срібним призером чемпіонату Європи (U-17). У його рідному селі Н. Давидково місцевий ФК «ім. Ф. Медвідя» тричі поспіль ставав переможцем Ліги чемпіонів Закарпаття. Про цього атлета уболівальники казали так: «футболіст із двома серцями».

16. мсмк Людмила Іванівна Задирака (гандбол, Берегово) – двократна срібна призерка чемпіонату світу (Київ-1975 та Прага-1978 рр.). Переможниця першості СРСР серед сільських спортсменів ЦР ДСТ «Колгоспник» (1976 рік) та всесоюзних ігор молоді (1973 рік). Чемпіонка (1986 рік) та призерка першості УРСР у складі ГК «Бактянка» («Спартак», «Колос») Берегово. Краща бомбардирка за всю історію крайового жіночого гандболу.

17. змс України Олександр Олександрович Ковач (радіоспорт, радіозв’язок на коротких хвилях (мала потужність), Мукачево) – радіоспортсмен (позивний – UT7DX). Виступав за збірну України. Чемпіон світу у змаганнях «CQ WORLD-WIDE WPX SSB CONTEST–1994». Закарпатець є першим заслуженим майстром спорту України з цього незвичного виду спорту (2003 рік). Учень свалявця Я. В. Манька, який завоював чемпіонський титул міжнародного масштабу у номінації короткохвильовиків-міжнародників;

18. мсмк Йосиф Крочко (теніс, Ужгород) – багаторазовий чемпіон й призер міжнародних і всесоюзних змагань, 4 рази входив до символічного списку «10 кращих тенісистів колишнього СРСР». Й. Крочко – чемпіон СРСР (1982 рік) та другим був на кубку Бораті (першість Європи серед юнаків). У 1984 р. повторив срібний успіх на ЧЄ, правда, у чоловічому парному розряді. Цього ж року на 17-ій всесоюзній спартакіаді школярів збірна УРСР святкувала Вікторію. Серед них був і ужгородець Й. Крочко. У 1988 році у складі УРСР став переможцем Спартакіади народів СРСР. Був членом збірних команд СРСР та Угорщини.

Hp1mDC8Pz5p97ffa_UahYW4rFdcrwInhEAnEnOtwTsrPwvUFNVGzC5AKiLjh3ycuUyq4dmM1Io2k7m81JBlFJJw-GnYtI-gwTku519. змс України Роман Романович Герій (волейбол, інваспорт, Ужгород). У складі національної збірної України був двократним чемпіоном Параолімпійських ігор (1994 та 1999 рр.) та стільки ж разів срібним призером (2001 та 2009 рр.) серед глухих. Дворазовий чемпіон (1994, 1999 рр.) та срібний призер (2003 рік) першості Європи. Із 2000 р. працює за контрактом у збірній команді України на посаді спортсмена-інструктора з волейболу серед інвалідів з вадами слуху й мови та за сумісництвом – тренером-викладачем з волейболу в ДЮСШ серед глухонімих.

20. мсмк Вікторія Вікторівна Титова (фехтування, Ужгород) – трикратна бронзова призерка чемпіонату світу (у складі збірної СРСР – 1991 рік, Будапешт, у складі збірної України – Ессене Німеччина (1993 рік) 1998 рік – м. Ла-Шо-де-Фоне (Швейцарія). Ужгородка у складі юнацької збірної СРСР завоювала звання чемпіонки світу, як у ком. так й інд. змаганнях, а також була учасницею ОІ в Атланті (США). Зараз проживає у Києві, полковник прикордонних військ України.

800px-ZaharEfimenko1221. змс України Захар Олександрович Єфименко (шахи, Мукачево) – перший міжнародний гросмейстер на Закарпатті, переможець 39-ої всесвітньої шахової олімпіади (2010 р.) у складі збірної України. Ще кілька його звитяг: 1998 рік – 2-ге місце на всесвітній юнацькій шаховій Олімпіаді у складі Національної збірної України (Стамбул, Туреччина). 1999 рік – чемпіон Закарпаття та України (юнаки до 14 років). У цьому році також у складі збірної України став переможцем всесвітньої юнацької Олімпіади (Артек, Крим). Ще одне «золото» він здобув на особистій першості світу (Іспанія), а у 2001 р. став переможцем першості Європи серед молодіжних національних команд. 2006 рік (Полтава) – чемпіон, а 2015 рік (Львів) – бронзовий призер чемпіонату України.

22. Почесний майстер спорту (пмс) СРСР Анатолій Миколайович Редько (Ужгород, легка атлетика). Член збірних команд УРСР та СРСР. У символічному списку «Кращий легкоатлет України, дистанція 100 метрів) наш земляк був чотири рази під №1 (1961–1964 рр.). Більше від нього був лише двократний олімпійський чемпіон (Мюнхен-1972, 100 і 200 м.) та 11-разовий чемпіон Європи Валерій Борзов. Закарпатець – багаторазовий чемпіон та призер Європи, СРСР та України з легкої атлетики. У 1962 році (Алма-Ата) встановив рекорд колишнього СРСР, подолавши стометрівку за 10.2 сек. Рекорд ужгородця на Закарпатті не побитий до нині.

23. зт та мс СРСР з фехтування Федір Степанович Кота (Мукачево, фехтування та сучасне п’ятиборство) – перший закарпатець, котрий отримав високе звання – заслужений тренер України (1966 рік) та заслужений тренер СРСР (1968 рік) ). Після закінчення Львівського Державного інституту фізичної культури (кафедра фехтування та боксу (1951 рік) закарпатець був залишений на кафедрі працювати. Спочатку готував виключно фехтувальників, а далі перекваліфікувався на тренера з сучасного п’ятиборства. Найуспішніший його учень – це змс СРСР Павло Ледньов – володар семи олімпійських медалей, а також чотириразовий чемпіон світу. Згодом став, як і його наставник, головним тренером збірної СРСР (1981 – 1987 рр.).

24. мс та зт СРСР Василь Степанович Шуберт (Міжгір’я, фехтування) – доцент кафедри фехтування, боксу та національних одноборств ЛДУФК ім. Боберського найвищі спортивні досягнення здобув уже серед спортсменів-ветеранів. Він – дворазовий чемпіон та срібний призер ЧС серед ветеранів (різні вікові категорії). Скажімо, у 2014 році закарпатець вдруге став чемпіоном Планети (Дебрецен, Угорщина) серед спортсменів 65 років+. А звання заслужений тренер СРСР верховинець отримав за підготовку легендарного фехтувальника Сергія Міндіргасова – 6-кратного чемпіона світу та срібного призера ОІ (Сеул-1998). Онука В. С. Шуберта – прапороносець збірної України на закритті юнацьких Олімпійських Ігор-2018 (Буенос-Айрес, Аргентина), 17-річна Катерина Чорній на них стала дворазовою чемпіонкою з фехтування на шпагах.

25. мсмк Володимир Васильович Дума (велоспорт, с. В. Лази, що на Ужгородщині). Для закарпатських знавців велоспорту зіркою першої величини вважається В. Дума, який став першим чемпіоном Незалежної України з нашого краю (Крим, 1991 рік). Він був учасником трьох Олімпіад. Правда на ОІ-2004 (Афіни) він зійшов з дистанції, на ОІ-2008 (Сідней) закарпатець фінішував 27-им з 140 учасників. У 1989 році на першості СРСР серед юніорів, яка проходила у прибалтійському місті Каунас, фінішував у першій десятці. У наступному році у складі юнацької збірної СРСР на чемпіонаті світу (Англія, групова гонка, 150 км), показав високий п’ятий результат. Успішно також виступав серед професіоналів у найпрестижніших велогонках світу – «Джиро ді Італія» та «Вуельта». Трикратний чемпіон України. Його брат Василь – майстер спорту України з велоспорту, тренер Ужгородської районної ДЮСШ (село Великі Лази, що на Ужгородщині).

26. змс України Аннамарі Михайлівна Чундак-Данча (сноуборд, Ужгород). На Зимових Олімпійських іграх (ЗОІ) – Ванкувер-2010 (Канада) фінішувала 16-ою паралельний гігантський слалом, а на ЗОІ-2014 (Сочі – двічі 21-ою (паралельний гігантський та паралельний слалом). Срібна призерка ЧС (Парк-Сіті-2019, США). На Зимових Універсіадах двічі була срібною призеркою (Ерзурум-2011, Туреччина та Алмати-2017 (Казахстан).

27. мсмк Віталій Попович (Мукачево, спортивна ходьба) – рекордсмен СРСР з ходьба на 30 км по дорозі – 2 год. 5 хв. 17 сек. (19 лютого 1989 р., Сочі), а рекорд мукачівця на 50 км, який встановив (05.08.1989 р.) у Ленінграді (три год. 43 хв. і 57 сек.), вважається національним рекордом України. Він не побитий до цих пір. Учасник ОІ-1996 (Атланта, США). Правда, через певні причини він не фінішував на дистанції 50 км.

28. мсмк Геннадій Дмитрович Чаплигін (велосипедний спорт, Мукачево).

1969 рік (Будапешт) – 3-тє місце на чемпіонаті Європи (групова гонка). У 1970 році у складі збірної України виборов срібну медаль на чемпіонаті СРСР (велогонка на 40 км). Наступного ж року таку нагороду здобув на Спартакіаді народів СРСР, а також бронзову медаль у міжнародній багатоденній гонці «Пам’яті полковника Скопенка» (Польща). Піком своєї спортивної кар’єри вважав міжнародні змагання у 1969 році (Австрія), коли в індивідуальній гонці (багатоденка) на 1560 км виборов не лише бронзову нагороду, але й звання мсмк. З 1975 року працював тренером з велоспорту у Мукачеві при спортивному клубі «Локомотив».

29. мсмк Матвій Матвійович Бобаль-мол. (футбол, Ужгород) – чемпіон всесвітньої Універсіади (2009 рік, Бєлград). Був членом юнацької збірної України. Відіграв 15 ігор і став автором трьох голів. У сезонах 2006/2007 та 2007/20078 рр. у складі ФК «Ігро-Сервіс» (Крим) поспіль двічі був кращим бомбардиром у І лізі першості України. Протягом цих двох сезонів відіграв 95 календарних матчів й став автором 54 голів. Його батько (Мактвій Бобаль-ст.) виступав за київське «Динамо», львівські «Карпати» та «Закарпаття» (Ужгород), а також був капітаном національної молодіжної збірної СРСР.

Попович_Ол_га_топ_50_30. мсмк Ольга Іванівна Попович (див. ліворуч, Ужгород, гандбол) – срібна призерка ЧЄ та багаторазова чемпіонка України, Югославії та Польщі. У 2011 році ужгородка отримала запрошення взяти участь у чемпіонаті Європи серед ветеранів (в/к 45–50 рр.) за знаний італійський клуб «Лігнано».У фіналі клуб Попович обіграв ГК «Вашаш» (Будапешт) з переконливим рахунком 21:14. Нині працює тренером з цього виду спорту в ОДЮСШ облради ФСТ «Спартак», а її син Андрій – головний голкіпер ФК «Минай», що грає у прем’єр-лізі чемпіонату України. До речі, свого часу захищав кольори збірної Азербайджану. Чоловік Володимир – мс СРСР з дзюдо.

31. пмс Михайло Іванович Мозер (теніс, Мукачево) 27-разовий чемпіон та призер чемпіонату СРСР. Тричі закарпатець був у символічному списку «10 кращих тенісистів СРСР», двічі під №1 (1960 та 1961 рр.), тобто мукачівець у ці роки офіційно був «першою ракеткою колишнього СРСР». А найбільший успіх до нашого земляка прийшов у 1960 році, коли він першим з українців став абсолютним чемпіоном колишнього СРСР, вигравши в одиночному розряді, парному з С. Лихачовим і міксті з киянкою В. Титовою. У 1962 році збірна СРСР вперше брала участь у розіграші кубка Девіса. У її складі був і М. Мозер. Мукачівець входить до Зали слави (ФТУ). До речі, дружина М. Мозера (Світлана) – дворазова чемпіонкою СРСР з фігурного катання, а його донька Ніна виховала двократних чемпіонів ОІ з танців на льоду (Т. Волосожар та М. Транькова).

Його брат Іван був членом збірної СРСР з футболу, захищав кольори ФК «Спартак» (Ужгород), «Динамо» (Мінськ) та «Спартак» (Москва).

32. мс Йосиф Йосифович Гагер (теніс, Ужгород) – перший на Закарпатті майстер спорту СРСР (1952 рік). А вперше став чемпіоном УРСР у 1948 році. Змагання проходили у Львові. Протягом 1948–1960 рр. ужгородець більше 10 разів ставав чемпіоном та призером чемпіонату СРСР, 4 рази входив до символічного списку «10 кращих тенісистів СРСР». У 1956 році до нього відразу ввійшли закарпатці Й. Гагер та М. Мозер (двоє із 10!). Фантастика, якщо порівняти «великий і могутній» колишній Радянський Союз і крихітну Срібну землю! Й. Гагер також входить до Зали слави ФТУ.

33. мсмк Микола Ігорович Скрябін (гірськолижний спорт, Мукачево, тренер – зт України та Росії Ігор Скрябін) – учасник трьох Зимових олімпійських ігор (ЗОІ). 23 роки тому (лютий 1998 рік) у Нагано (Японія) відбулися XVIII ЗОІ, де найкращий результат в історії українського гірськолижного спорту показав мукачівець М. Скрябін, зайнявши 12-те місце в альпійській комбінації. Микола також ставав переможцем міжнародних змагань FIS (Міжнародної федерації лижного спорту), виступив на двох наступних ЗОІ – 2002 і 2006 рр., правда, результати були гіршими. М. Скрябін – багаторазовий чемпіон та призер першості та кубку світу, Європи, України та Універсіади. Його молодша сестра Анастасія теж була учасницею ЗОІ та багатьох інших престижних змагань.

Марека_фото34. мс СРСР та зт УРСР Іван Михайлович Марека (мотоциклетний спорт, с. Смерекова, Великоберезнянський район. Шестикратний переможець та призер чемпіонату СРСР (5 – у ком. й 1 – в інд. заліках), володар повного комплекту медалей з Спартакіади народів СРСР. Атлет у своєму домашньому архіві зберігає понад 30 нагород різного ґатунку, які він виборов на чемпіонаті та кубку УРСР та інших престижних змаганнях. В обласних перегонах великоберезнянець 24 рази піднімався на вищу сходинку п’єдесталу пошани і 4 рази ставав срібним призером. Як тренер Іван Михайлович підготував 14 мс СРСР та України, організував і провів десятки змагань з мотоциклетного спорту на Закарпатті.

35. мсмк Ольга Цогла (художня гімнастика, Ужгород) – срібна та дворазова бронзова призерка всесвітньої універсіади, срібний призер етапу кубка світу з художньої гімнастики у групових вправах, фіналістка чемпіонату світу в Японії. У Києві в ужгородки тренером була змс СРСР та зт України Ірина Дерюгіна (Блохіна).

36. мсмк Олександр Іванович Величко (легка атлетика, Ужгород) – трикратний чемпіон СРСР (біг на 3000 м) та призер чемпіонату Європи. У 1973 році став володарем Кубка СРСР. Закарпатець – переможець та призер міжнародних зустрічей з легкої атлетики: СРСР–США, колишній голова спортивного комітету фізичного виховання і спорту Збройних Сил України, заслужений працівник фізичної культури та спорту, почесний член НОК та ФЛА України, провідний тренер штатної збірної команди України з легкої атлетики.

37. змс України Олександр Віталійович Покорський (авіамодельний спорт, Мукачево) – триразовий чемпіон світу з авіамодельного спорту у категорії «Повітряний бій» серед юніорів (2010–2012 рр.) та володар міжнародного кубка Карпат (Міжгір’я-2010).

38. зт УРСР Валентина Михайлівна Гомонай (Мукачево, баскетбол) – наставниця таких прославлених спортсменок, як: чемпіонка ОІ Марина Копча-Ткаченко, члени збірних СРСР та УРСР Ольга Сютрик, Діана Канижай, Єва Болдог. У 1971 р. команда збірної Закарпаття (тренер В. Гомонай) зайняла третє місце на V Спартакіаді народів УРСР. До речі, під час навчання у ЛДІФК В. Гомонай спеціалізувалася на стрибках у воду. Неодноразова чемпіонка та призерка України, СРСР та ДСТ «Буревісник» з цього виду спорту.

39. мсмк Віктор Васильович Біляк (важка атлетика, с. Горінчево, Хустський район, вагова категорія до 52 кг). За свою спортивну кар’єру закарпатець встановив 13 рекордів всесоюзного та всеукраїнського рівнів. Зокрема, 1966 року в ривку підкорив штангу вагою 111 кг. Чемпіон та дворазовий володар кубка СРСР. У 1986 році на чемпіонаті СРСР (Волгоград) хустянин зайняв третє місце, піднявши у двоборстві 245 кг (110 + 135).

40. зт УРСР Йосип Васильович Зупко (гандбол, Берегово) – екс-головний тренер жіночого ГК «Спартак» («Колос», «Бактянка») Берегово. Це єдина команда з ігрових видів спорту, що виступала в елітному чемпіонаті колишнього Радянського Союзу. Його вихованками є: чемпіонка ОІ та ЧС Ніна Гецко-Лобова, срібна призерка ЧС Людмила Задирака, володарка Кубка чемпіонів Європи у складі ГК «Спартак» (Київ) та капітан ГК «Бактянка» (Берегово) Ганна Глеба й інші знані атлетки.

41. мсмк Енвер Назімович Аблаєв (Мукачево–Київ, фристайл) – нині головний тренер збірної України з фристайлу. У 2018 р. президент України вручив закарпатцю орден «За заслуги» ІІІ ст. за підготовку чемпіона ХХІІІ зимових ОІ (м. Пхьончхані, Південна Корея) О. Абраменка.

Е. Аблаєв – учасник трьох Зимових ОІ. У 2002 році у Солт-Лейк-Сіті (США) зайняв 22-ге місце, через 4 роки в Турині (Італія) – 11-те місце, а у Ванкувері-2010 – 22-ге місце. Найкращі його результати – це 4–те місце на ЧС (2003 рік) та перше – на кубку світу (2005 рік).

42. мсмк Станіслав Михайлович Кравчук (Мукачево, фристайл) – віце-президент федерації лижних видів спорту України був учасником 4 олімпійських ігор. Найкращий результат – 5-те місце на ХІХ ОІ у Солт-Лейк-Сіті-2002. До речі, цей результат був кращим і серед усіх членів збірної України на цих змаганнях чотириріччя. На ОІ у Нагано-1998 – 9-те місце, у Турині-2006 – 13-те та Ванкувер-2010 – 19-те місця. Найкращий результат також показав на кубку світу у 2000 році в Італії (перше місце), а також був двічі чемпіоном світу серед юніорів (1996 та 1988 рр.). Мукачівець – багатократний переможець і призер чемпіонатів Європи та України.

43. мсмк і зт України Андрій Ігорович Яремус (Ужгород, гирьовий спорт, в/к 95 кг).

2001 рік – у складі збірної України виборов золото на чемпіонаті світу (командні змагання),

2017 рік (Даугавпілсі, Латвія) – золото на відкритому чемпіонаті Європи.

2018 рік (Порто, Іспанія) –у двоборстві став чемпіоном Європи, а у ком. естафеті (А. Яремус, В. Потокій, В. Поручіков) здобули золоті нагороди та стали переможцями Європейської першості.

2021 рік (Рівне) – на чемпіонаті України Андрій зайняв 4–те місце, а його учень, мс України Василь Потокій у своїй ваговій категорії виборов «золото».

Іван Михайлович Гецко44. мс України Іван Михайлович Гецко (Ільниця, футбол) – автор першого голу за збірну України (збірна України – збірна Угорщини – 1:3, ужгородський стадіон «Авангард», 1992 рік). Володар таких титулів: Кубок Федерації футболу СРСР (1991 р., Кубок України (1992 р.), кубок Ізраїлю (1993 р.) та чемпіон Ізраїлю (1994 р.). Рекордсмен України щодо забитих покерів в одному матчі (чемпіонат СРСР та України) – 5. Автор найшвидшого покера (каре) у чемпіонаті України – 4 голи за 26 хвилин (61, 63, 66, 87) у грі ФК «Карпати» – ФК «Дніпро» – 4:0 (29. 08. 1999 року).

Єдиний закарпатець, котрий є членом Клубу бомбардирів Олега Блохіна (151 гол) – 10 позиція. На першій – А. Шевченко з 374 голами, на другій – О. Блохін – 336 і на третій – О. Протасов – 275 м’ячів;

45. мс СРСР та зт України Михайло Михайлович Коман (Виноградів, футбол) – рекордсмен серед закарпатців щодо забитих голів у складі київського «Динамо» – 62 голи. Легендарний КОМАНдор ФК «Динамо» (Київ) Михайлич правдою і вірою служив столичній команді 60 років (форвард – 10 років, 50 – тренер). У 1954 році завдяки його голу динамівці Києва вперше вибороли кубок СРСР. Кілька сезонів був кращим бомбардиром киян, а також єдиний закарпатець, прізвище якого тричі поспіль (1955–1957 рр.) було у символічному престижному списку «33 кращі футболісти СРСР».

Анна_Костраба46. мс України та Росії Ганна Петрівна Костраба (с. Лисичево, Іршавський район) – найтитулованіша футболістка краю (див. фото ліворуч), член збірної України з жіночого футболу. У середині 80-их років минулого століття у складі ЖФК «Грація» (Мукачево) (тренер – Василь Ковач) була чемпіонкою та володаркою кубка Закарпаття. У складі ФЖК «Енергія» (Воронеж), «Лада» (Тольятті та «Зірка» (Перм) – восьмикратна чемпіонка та дев’ятиразова володарка кубка Росії. Нині тренує у рідному селі школярів (Іршавська райрада ФСТ «Колос»).

47. мсмк Тетяна Сергіївна Гаврилова (18.05.1963 р. н., Ужгород, дзюдо, самбо) – чемпіонка СРСР (1989 рік) та бронзова призерка Кубка Європи з дзюдо (1991 р.), переможниця ЧС (1995 рік) та ЧЄ з самбо (1995 рік). 10 років була капітаном збірної команди СРСР з дзюдо. Нині працює тренером СК «Богатир» у Львові.

48. почесний майстер спорту Василь Васильович Йосипчук (с. В. Бичків, сучасне п’ятиборство, плавання) – переможець трьох Спартакіад народів СРСР (1963, 1967 та 1971 рр.) та п’ятикратний чемпіон України з плавання та сучасного п’ятиборства. Кілька разів був у символічному списку «10 кращих плавців України». Рекордсмен Збройних Сил СРСР (Москва, 1960 рік), чемпіон військово-повітряних Сил (Ейськ, 1967 рік в Японії).

49. мсмк України Олександр Сухан (Мукачево, інваспорт) – єдиний закарпатець, прізвище якого внесене до Книги рекордів Гіннеса. Інвалід І групи, член збірної команди України з зимових видів спорту. На ОІ-2002 (Солт-Лейк-Сіті) на дистанціях 5 і 10 км зайняв два 8-мі місця.

1992 рік – учасник трансмарафону за маршрутом Ленінград–Владивосток (відстань – до 10 000 км). У Москві екс-президент Росії Б. Єльцин вручив закарпатцю орден «За мужність».

2000 рік – сходження на інвалідному візку на гору Говерла (висота її 2061 м).

2013 рік. Саки (Крим). На XI міжнародному легкоатлетичному марафоні серед спортсменів інваспорту «Скіфський берег-2013» закарпатець виборов третє місце.

50. Ужгородський танцювальний дует Володимир Лятов – Вероніка Мишко – українська зіркова пара, яка вперше (категорія «Дорослі») в історії незалежної України змогла пробитися до фінальної частини ЧС, де зайняла високе 6-те місце. На змаганнях серії WDSF World Open і WDSF Open, що відбулися у березні 2014 році у Фінляндії, а у квітні в Іспанії, ужгородці здобули бронзові нагороди, у Болгарії (травень) – «срібло», а у Чехії (червень) – «золото». У грудні ц. р. (Німеччина) на Кубку світу наш дует фінішував другим із 26 пар.

Лютий 2016 р. (Київ) – абсолютні переможці Кубку України (латина, стандарт, 10 танців).

У 2017 році дует розпався, а у 2020 р. на сайті федерації спортивних танців України читаю «Вітаємо Вероніку Мишко та Ерла Вілямсона із сріблом на чемпіонаті Європи!!! Щира подяка тренеру Олександрі Мишко за досягнення української пари.

Василь ГАДЖЕГА,
голова обласного осередку Асоціації спортивних журналістів України

Напишіть відгук

Додай віджет турнірних таблиць собі на сайт

Основні плюси нашого віджету:
- автоматичне оновлення
- офіційні дані
- не впливає на твій сайт
- можливість додаткового налаштування таблиць

Базовий код:

Для додаткового налаштування віджету, в кінці запиту src можна додати:
- виділити команду 21: &selectteam=21 (номер команди можна дізнатись, натиснувши на її назву у таблиці у ссилці, номер буде визначено параметром team)
- приховати колонку 3: &hc3=y (так само і з іншими, крім 1,2,9: &hc[номер_колонки]=y)

Приклад:http://ffz.org.ua/?page_id=5001&selectteam=20&hc3=y&hc4=y&hc5=y&hc6=y&hc7=y&hc8=y - виведе таблицю з виділеною командою Тячів, без 3,4,5,6,7,8 колонок.

Додай віджет турнірних таблиць собі на сайт

Основні плюси нашого віджету:
- автоматичне оновлення
- офіційні дані
- не впливає на твій сайт
- можливість додаткового налаштування таблиць

Базовий код:

Для додаткового налаштування віджету, в кінці запиту src можна додати:
- виділити команду 21: &selectteam=21 (номер команди можна дізнатись, натиснувши на її назву у таблиці у ссилці, номер буде визначено параметром team)
- приховати колонку 3: &hc3=y (так само і з іншими, крім 1,2,9: &hc[номер_колонки]=y)

Приклад:http://ffz.org.ua/?page_id=5001&selectteam=20&hc3=y&hc4=y&hc5=y&hc6=y&hc7=y&hc8=y - виведе таблицю з виділеною командою Тячів, без 3,4,5,6,7,8 колонок.